На відміну від єгипетського письма, у фінікійському знак позначав не поняття і ціле слово, а окремий (у фінікійському алфавіті лише приголосний) звук. Тому знаків було набагато менше. Записувати їх було простіше, ніж ієрогліфи. Це значно спрощувало вивчення письма, сприяло його поширенню серед людей.
У Древньому Єгипті писали за допомогою ієрогліфів, у Дворіччі – клинопису. Переваги фінікійського алфавіту полягали в тому, що це був перший буквений алфавіт. Але у фінікійського алфавіту був також істотний недолік: у ньому не було літер, що передають голосні звуки.
У Фінікійському алфавіті було всього 22 символи, що спрощувало процедуру запам’ятовування і письма загалом. Фінікійський алфавіт був простий під час вивчення для іноземців, тому цю мову перейняли багато країн (з деякими поправками, звісно).