морошка з 1999 року зображується на монетах Фінляндії номіналом 2 Євро; на території Норвегії незрілу морошку збирати заборонено; назву “царська ягода” морошка отримала за те, що її дуже любили царі, і страви з плодів часто подавали до царського столу.
[2] До революції без морошки не обходилося жодне царське застілля. У Москві цю ягоду дуже любили і величали царською, в меню кожного московського трактиру був включений морошковий морс і квас.
χαμαί (“на землі”) і лат. morus (“шовковиця”). “Морошка” є одночасно назвою рослини та її плодів. У давнину називали “болотний бурштин”, “очі болота”, “болотний стражник”.
Коріння і листя морошки використовують як сечогінний засіб – за нирковокам’яної хвороби, авітамінозу, порушення обміну речовин, від застуди, кровохаркання, малярії. Настій листя застосовують у разі внутрішніх кровотеч, проносів, як протизапальний і ранозагоювальний засіб.