Поклонялися природним стихіям і шанували своїх предків. Язичницьких богів було дуже багато, ще більше існувало духів, які населяли природу: річки, озера, ліси. Різні племена слов’ян особливо шанували різних богів. Найголовніші два божества древніх слов’ян: Перун і Велес.
Суть язичництва не в багатобожництві, а в жорсткому поділі людей на “гідних” і “негідних”, на панів і рабів. Сутність язичництва в нерівності, у рабстві, яке воно встановлює між людьми. Багатобожжя є лише однією з ознак язичництва.
від ꙗ҆зы́къ “народ”, що є калькою з др. -грец. ἔθνος) – прийнятий у християнському богослов’ї та в історичній літературі термін, що позначає традиційні та нехристиянські релігії . У вужчому сенсі, язичництво – політеїстичні релігії .