Скрипка не має ладів, а це означає, що звук певної висоти музикант витягає на слух.
Частою причиною переробок був і залишається пошук дешевих рішень. Так, у 1930 році майстри Едвін Х. Берг (Edwin H. Bergh) та Карл Вілер Мотт (Carl Wheeler Mott) повністю змінили форму корпуси, щоб створити недорогу студентську скрипку.
Скрипка дарує людині потужна уява та гнучкість розуму, збільшує здатність до творчих осяянь, розвиває інтуїцію.
Тембр звучання скрипки залежить від майстерності виконавця та вибору струн: для басових характерний густий, насичений та «строгий» звук, для середніх – м'який та бархатистий, для струн верхнього регістру – яскравий та дзвінкий. Скрипка відмінно звучить із духовими інструментами, клавішними та іншими струнними.