Давид (івр. דָּוִד – "коханий") – другий цар народу Ізраїлю після Саула, молодший син Єссея (Ішая) з Віфлеєму (Бет-Лехема). За Біблією (3 Цар.
Він прославився тим, що зміг перемогти величезного филистимлянського воїна – Голіафа. Він зміг убити його лише одним пострілом із пращі. Таким чином, юний на той період Давид зміг здобути велику славу у свого народу. Пізніше його обрали ізраїльським царем.
Тоді Давид Підбіг і, наступивши на филистимлянина, взяв його меч і вийняв його з піхви, вдарив його й відтяв їм голову його. Філистимляни, побачивши, що силач їхній помер, побігли… Меч Голіафа, збережений Давидом, зберігався спочатку в Номві, а потім був перенесений ним до Єрусалиму.
Давид побіг назустріч Голіафу. Він швидко кинув камінь за допомогою пращі. Камінь ударив Голіафа у чоло, і велетень упав на землю. Господь допоміг Давиду перемогти Голіафа без меча та броні.