Там ректор повідомляє йому, що померла панночка – донька відомого сотника, власника хутора за 50 верст від Києва, і її останнім бажанням було, щоб саме Хома її відспівував. Хома змушений їхати, дорогою намагаючись втекти від людей сотника, які його супроводжували.
У Гоголя Хома Брут фактично помер від страху. Цікаво, що сучасні дослідники нерідко трактують цю історію як пропаганду проти пияцтва – Брут начебто надто багато вживав, зловив білу гарячку, а далі помер чи то від примари, яку примарив в алкогольному чаді, чи то від того, що печінка відмовила.
Щоб Вій міг бачити, чортам довелося піднімати йому повіки. Хома відчував, що не варто дивитися Вію в очі, однак не витримав і глянув. Одразу Вій вказав на нього пальцем, і нечисть накинулася на невдалого бурсака. Хома Брут загинув перед останнім голосом півня, що означав початок дня.