За пізнішими уявленнями, Баба–яга — господиня лісу, володарка звірів і птахів, всемогутня стара баба, охоронниця кордонів «іншого царства», царства Смерті. За цією версією, Баба–яга — це провідник (душ померлих) у потойбіччя і одна нога в неї кістяна для того, щоб стояти у світі мертвих.
У слов'янських міфах, з яких і з'явилися казки, Баба–яга була провідником між світами живих та мертвих. «Баба–яга насправді – Це труп, за описом, у неї спина розклалася або спини зовсім немає, це напіврозклали труп, а хатинка – це труна.
Вони вірили, що померлі допомагали їм з того світу, і після смерті близької людини робили ляльку.бабу», або ітарму, куди вселявся дух померлого. Потім загортали цю ляльку в шубу, пошите зі шкур тварин, хутром назовні ягу. Таку шубу носили жінки. Звідси і назва Баба–Яга.