Беатріче була головним натхненником твору Данте «Нове життя» («Vita Nuova») (бл. 1293), більшість віршів у книзі — про неї, її він називає там «gentilissima» (добра) і «benedetta» (благословенна).
Треба сказати, Беатріче не просто вигаданий персонаж, вона була коханою та музою Данте як поета. Але, на жаль, їхнє кохання як у поемі, так і наяву була трагічній. Беатріче померла в ранньому віці, а він аж до своєї смерті любив її.
Данте описував і значні для дівчат події, і дурні дрібниці. Беатріче пройшла вулицею, він випадково зустрічається з нею на весіллі, ось він чує від когось, як сильно журиться вона про смерть свого батька, а ось вона виходить заміж.
У земному раю проводжаною Данте виступає його кохана Беатріче, що сидить на привабливій грифоном колісниці (алегорія торжествуючої церкви); вона спонукає Данте до покаяння, а потім підносить його, просвітленого, на небо.