Завірюха – це і символ бісівства і символ руйнування космічного порядку буття, т.е. е. звичного світоустрою, це і символ духовного роздоріжжя чи глухого кута.
Літературний напрямок повісті – Яскравий юнацький сентименталізм. Центральна тема – взаємини людини та Рока, як з волі долі змінюються люди, їхнє уявлення про життя та прагнення до ідеалу. Великого класика завжди цікавила роль випадку, манила своїми інтригами та непередбачуваністю примхлива доля.
Завірюха виконує функцію долі у житті героїв: вона не дає Марії Гаврилівні та Володимиру одружитися, які не схвалюють батьки останньої Натомість, вона зводить Марію Гаврилівну з полковником Бурміним, які випадково повінчалися, будучи незнайомими, помилково.
Не все залежить від нас. За нас уже все вирішено найвищими силами. Так само повість вчить нас доброті та чесності. Вчити вірити нас у долю.