Займенник – самостійна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх.
Займенники вживаються замість іменникових частин мови (імені іменника, імені прикметника, імені числівника). Тому вони предмет не називають, а тільки ВКАЗУЮТЬ на нього. Наприклад, "У цього учня мій зошит". У цьому випадку людина не названа, але на неї вказує мовець.
Значення та граматичні ознаки Займенник – це частина мови, яка вказує на предмет, ознаки та кількості, але не називає їх. Я, ти, він, вона – разом ціла країна. (= Я, ти, він, вона – разом ціла країна.) Це моя книжка, а це твій зошит.
Займенник (лат. pronomen) – самостійна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх, тобто замінює іменник, прикметник і числівник.