На підставі ч. 1 ст. 121 ТК РФ у стаж роботи, що дає право на щорічний основний оплачуваний відпустка, включається час надання на прохання працівника відпусток без збереження заробітної плати, яка не перевищує 14 календарних днів протягом робочого року.
Працівник має право написати заяву на неоплачувану відпустка без поважної причини і на будь-який термін – хоч на півроку чи рік. А роботодавець має право відмовити у такому відпустціякщо він не хоче відпускати співробітника надовго.
1 ст. 26 Закону про відпустки, яким передбачено, що за сімейними обставинами та з інших причин працівникові може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на строк, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, але не більше 15 календарних днів в році.