Тут проживали мати (валіде-султан), сестри, доньки та спадкоємці (шахзаде) султана, його дружини (кадин-ефенді), фаворитки та наложниці (одаліски, рабині – джарійє). У гаремі могло одночасно проживати від 700 до 1200 жінок.
Так, Сулейман Пишний з 1530-х років жив у моногамному шлюбі з Роксоланою, тобто з Хюррем-султан. Це був прецедент, адже за законами ісламу османи могли мати чотирьох офіційних дружин і необмежену кількість наложниць (коханок).
Наложниць, що стали частиною гарему, відправляли на так звані курси спокушання. Навчання тривало протягом 2 років, його проводили калфи – досвідчені жінки. Дівчата читали Коран, вчили турецьку мову, літературу, поезію та основи каліграфії.
Також перед таїнством (а про інтим із султаном кожна попереджалася заздалегідь, тож час на підготовку був) наложниці використовували кедрову, а також оливкову олії для обробки вагіни. Дехто використовував щось, схоже на тампони, з м’якоті бавовни та граната, просочені різними відварами трав і кори дерев.