Ця традиція виникла завдяки прочанам і мандрівникам. Вони користувалися особливою пошаною та повагою. Відвідуючи святі місця, мандрівники розповідали про це тим, хто їх вітав та залишав на нічліг. Богомольців вважали «божими людьми».
Так що вираз «випити на палицю» означало насамперед турботу про безпеку мандрівника. Згодом традиція поширилася на всіх учасників застілля. Остання чарка стала своєрідним тестом на сп'яніння та служила для перевірки здатності гостей самостійно повернутися додому.
Господарі виносили їм чарку на ціпок з побажаннями удачі, її ставили на палицю і дивилися – перекинеться вона чи ні. Якщо не перекидалася – це до успіху, і мандрівник міг мандрувати спокійно.