У запорожців куренем називали село у 100 хат. Курінь (укр. – курінь, намет) був у Запорозькій Січі й одиницею адміністративного поділу: кілька козацьких селищ (козацьке поселення кожного села) становили курінь із курінним отаманом на чолі.
Згідно з письмовими джерелами, найбільш ранні козацькі поселення називалися “зимів’я”, “острога”, “містечко”. Крім цих термінів, в актах XVI і XVII ст. постійно зустрічаються такі поняття, як “юрт” і “станиця”. Пізніше у XVIII-XIX ст.
Запоро́зькі коза́ки́ , запоро́жці – частина козацтва Наддніпрянщини, на території сучасної України, які на 1555 рік мали низку розрізнених військових укріплень (“містечка” або “січі” (засіки)) та поселень (хутори, зимівники) за дніпровськими порогами (Запоріжжя), поза межами зони юрисдикції жодних держав (Дике поле), поза межами зони юрисдикції будь-яких держав (Дике поле), а також …
Термін “козак” відомий здавна. Ще в X столітті грецькі історики називали частину хозарів казахами і касахами, а в арабських та інших джерелах – козаками. У російському літописі зустрічаються такі назви, як касаги, касоги.